Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Таратайко: Відлуння бабусиної молитви - ВІРШ

І повітря, і плескіт води, і стежина, де йшли поодинці — все тепер не таке, як тоді, у моєму святому дитинстві. Та незмінним є те, що здаля відчуваю мов подих дитинства: найрідніша у світі земля, мова мами і дух українства. Вже мій шлях добігає кінця і я знов — як маленька дитина: чистий усміх мені до лиця, вдивовижу щедрівка пташина. Погойдаюсь щасливий, малий на волошці в колгоспному полі, до підніжжя цілющих малин продерусь через хащі квасолі. Помолюсь, як молилась колись наймудріша у світі бабуся: — щоб надії на краще збулись; — щоб нечистий від нас відсахнувся; — зникли сумніви щоб, від яких тільки зліша і важча дорога; — щоб усім, золоті земляки, надійшло, що належить від Бога. ---