Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Горова Л.: Голос міста - ВІРШ

Слухай, світе, мій стогін у ребрах, війною побитих. То не вітер, а подих останній стрімкого життя, А у тебе погрозливо ноги лише тупотять. А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити. Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне? То не вихор, то дроблений в порох вчорашній фасад. Я щодня і щоночі в тривозі, та глянь, не висять На мені такі звичні для тебе віхті триколОрні. Ніби хвилі під вітром: знамена, знамена, знамена: Я тобі покажу мій залитий сльозами окіл. Там зібрались нащадки незламних дідів-козаків. Мені кожен із рівних рядів іх болить поіменно. Ти ж ховаєшся лячно за стіни мої захололі. Важиш, міряєш поки - для мене готують кинджал. Він коли долетить, я укотре здригнуся, на жаль... А в цю мить над тобою здригнеться лелека у болі.