Мабу́ть я зрозумів тебе,
Зізна́ння не чекавши...
Ти хочеш бути вільною,
Лишаючи в полоні.
Ти хочеш володіти,
Захопити, заховавши
Все те, що хоче дихати,
У стиснутій долоні.
Ти хочеш не давати,
Бо, можливо, звикла брати
Наосліп, навмання,
До найостанніших емоцій?..
Можливо навіть більше -
Ти звикла не кохати,
Чекаючи до себе
Його́ чарівних порцій?..
Ти знаєш, я ціную
І люблю понад безмежжя...
Ти знаєш, бо такі були́
У нас з тобою долі.
Нам треба лиш удвох
Попрацювати над мереживом
Взаємного кохання -
Не любовної неволі.
2016 р.
Гарний вірш! Душевно, життєво! 
