Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Катерина Собова: Мільйони - ВІРШ

Небораці Валентину Щастя рідко усміхалось, А тут раз на риболовлі – Рибка золота піймалась. -Вибач, рибко, я раб Божий, Тобі голову морочу, Всю красу й вагу мільйонів На собі відчути хочу. -Іди з миром,- рибка каже,- Дякую, що відпускаєш, Бачу, ти людина добра, Все зроблю, що ти бажаєш. І вантажником послала В двір монетний Валентина: Що таке мільйони знає – Це відчули ноги й спина. -Хоч важка робота в мене – Я тут дещо заробляю, На обід дають перерву, Вихідні й відпустку маю… А яке життя нелюдське Мають корупціонери, Всі керманичі, магнати, Олігархи, мільйонери! Це ж все треба приховати, Щось украсти, приписати, Вивезти, кудись упхати, Не доїсти, не доспати. Щоб з мільйонами дружити, Треба володіти хистом… Кинув Валентин цю справу І працює трактористом. Живе бідно, часто мерзне, Іноді штани латає, Без мільйона спить спокійно І за горе забуває. Раз приснилось: з моря рибка Вийшла радісна, щаслива, Всі мільйони і мільярди Всім по правді розділила. Чесно всі живуть, працюють У любові, мирі, ласці… Зітхнув тяжко Валентин наш: Так буває тільки в казці!