Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Полон вбиває українців - ВІРШ

(Пам’яті морпіха з Миколаєва Олександра Савова, добровольця з 2015 року, що героїчно захищав Маріуполь у 2022 році і за наказом командування разом з побратимами здався у російський полон. Там він провів1153 дні. Над ним постійно знущалися, принижували, заразили туберкульозом та іншими хворобами. Через 8 місяців після повернення додому він помер). Збентежила ця новина усіх: Морпіх давно з полону повернувся І вмер… «Людину вбить не гріх?» – Запитую у неба і… молюся За то́го, хто за Україну встав І відданим був патріотом. А тут історія полону непроста, Та все ж не зрадив син свого народу. Він знав: живим не випустять його, Та не хотів з ім’ям раба вмирати, Пізнавши «Азовсталі» дим, вогонь, Потрапив чоловік за вражі грати. Оленівка його приберегла Для інших мук, де дикість і свавілля, Через катівні доля повела, Вижив і дух у ньому, гордий, вільний. Його любов – воістину свята, Подарував її йому Всевишній, Мав мудрість він також не по літах, Адже морпіхів не бува колишніх. Дивився сміло чоловік в лице Того, хто став тепер для нього катом, Хоч погляд його стати міг кінцем. Можливості теж не було втікати. Терпіти мусив чоловік усе, Бо його воля – у руках ворожих. В синцях і ранах тіло і лице, Та мови не забув. О милий Боже! Він спілкувався нею навіть там, Радіючи ворожому безсиллю. Мов постріл, кожне слово слав катам, Хоч кров не раз обличчя заросила. Жив серед мук, побоїв і погроз, Аж поки змилостивилася доля… Додому їде! З ним – туберкульоз, Букет хвороб… Мав після пекла волю. Здавалось, мукам вже прийшов кінець. Мислив, що ще повернеться до бою. Та поспішив із планами боєць, Хоча зігріли всі його любов’ю. Він… відійшов. Душа злетіла в вись, Аби помилуватися красою, Де з донькою купалися колись. Вона тепер умиється сльозою. І Україна гірко зарида, Коли побачить сина в домовині. У морі також збуриться вода, А у раю побільша душ невинних. 18.11.2025. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко