Життя людське
Таке крихке,
Немов тонкий кришталь.
Воно ущент
В один момент,
Розбитися, на жаль,
В нас може, так.
Тому ми всмак
Повинні проживать
Його усі,
В усій красі
Завжди цей світ сприймать,
Від нього брать,
Йому давать
Найкращеє лишень,
Та не лишень
У даний день,
А завсігди, щодень
І кожну мить,
Яка летить,
Неначе птах, крізь час.
Залежить все,
Що принесе
Він нам, лише від нас,
Бо є людьми
Ми й долю ми
Всі творимо всякчас.
Вона іде
Й тоді прийде,
Коли настане час.
Євген Ковальчук, 13. 11. 2021
