Юрій Леонтійович Оліферчук
(30.10.92 р. - 11.07.14 р.) Рівне.
Мешкав у селі Березовий Груд Лугинського району Житомирської області.
Солдат, розвідник-снайпер 30-ї окремої механізованої бригади
Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409,
місто Звягель Житомирської області).
11 липня 2014 року у районі міста Олександрівськ Луганської міської ради
колонна українських військ, у складі якої знаходився солдат Оліферчук,
потрапила у засідку терористів.Противник захопив військову техніку.
Солдат Оліферчук особисто керував розвідувальним відділенням при
відбитті військової техніки Під час бою загинув.
«Дитина ця від Бога» – говорила
Всім перша вчителька Юрка, –
Така слухняна, ввічлива і мила,
І товариська, й говірка.
Відмінно в школі линуло навчання
Та лідером у класі був.
Допомагав батькам, на їх прохання, –
Ні разу просьбу не забув.
Тож Юра наш до знань тягнувся вперто
І слухав вчительських порад.
Був старший брат, який вже став студентом,
А з менших ще – сестричка й брат.
Щоб йти навчатись Юрі після школи,
То це – сутужно для сім’ї,
Рішив йти в армію, а звідти скоро
Піде у виші він свої.
Коли він строкову закінчив службу,
То увірвалася війна
Й на Схід, в буремні дні, в годину слушну,
Його вже доленька вела.
«Я не піду – то піде хто на захист?!» –
Сказав тоді матусі він.
Донбас…Вогонь, дим, вирви, сморід, куль свист –
Змішались вкупі на війні.
Наш Юра був сміливим і відважним,
Гнав звідси мужньо ворогів,
У бій із ворогами йшов безстрашно,
Звільнити землю він хотів.
В той день колону нашу обстріляли
З засади кляті москалі,
Забрали техніку... Й назад звільняли
Її від ворога бійці.
У тім бою він став за командира
І хлопці слухались завжди.
Був з усіма - прямий, відвертий, щирий
Та знав, як орків обвести.
Не повернувсь боєць з війни додому,
Віддав життя своє за нас,
Щоб люди всі змогли радіти знову,
І краще жити в мирний час.
