Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: КОРОЛЕВА ГІР: РОЗГУБЛЕНІ СТРАЗИ - ВІРШ

РОЗГУБЛЕНІ СТРАЗИ Ніч стрази свої́ вже давно розгубила, І зорі мовчать, як забуті листи, Туман обіймає алеї безсилий, А в них досі сплять недописані сни. Осінній мотив на віконній десь рамці Тремтить, наче спогад про дні золоті, А серце, мов птаха в красивому танці, І рухи красиві, хоч дуже прості. Ніч – тиша, що вміє торкатися ніжно, Неначе молитва, на скронях душі, Та навіть вночі було все білосніжно В якійсь дивовижній незвичній красі. Аж ось перший промінь, як дотик надії Розхитує темряву, будить життя, І тиша, що бу́ла вночі безнадійна, Сьогодні співає пісні про життя. І знову душа, наче ве́сни, цвістиме, Розквітне в обіймах, пірнувши у день, Бо навіть у темряві світло незриме Живе, як молитва, в глибинах пісень. Ніч стрази свої́ вже давно розгубила, Неначе кришталь, задзвеніли вони, Мов птаха красива, розправила крила І знову красиво пове́де у сни. 17.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025