Бачиш, я в житті без тебе, не пропала,
Лиш тратила даремно час із тобою.
Недоля найкращі мої роки вкрала,
В'янула наче квітка в саду весною.
Знаєш я нікого, тільки себе виню,-
Що трудилась зранку до ночі ,як пташка .
Коли обпекла свої руки до вогню,
Тоді молилась Богу ,наче монашка.
Ночами згорала, як зірка в самоті
Без любові , ніжності, тепла і ласки,
Усе думала я за інших у житті,-
Так хотілось романтики, трішки казки.
Проходимо через труднощі у житті,
Те ,що кожного чекає, оте буде.
І хто має тебе зустріти на путті,
Той залишиться у серці , твоїм буде.
А ніхто не застрахований на землі,
Від нещасних випадків - капризу долі .
Йдем наосліп у завтра, великі, малі,
Падаємо, і каміння ноги коле.
В природі є дощі , блискавиці, грози ,
Треба через все, воду і вогонь пройти.
Квітка в'яне від холоду і морозу,
І цвіт пелюстки топчуть грози і вітри.
Ми злітаємо, як метелик до світла,
обпечем руки, втікаємо від вогню.
Серед зим прагнемо ,щоб душа розквітла,-
Жаліємо себе, плачемо від жалю.
2--------------------------------
О відпусти ,мене відпусти,
Не тримай мене ,як птаху у клітці.
Ми з тобою два різні світи,
Не цвіте весна на зламаній гілці.
О відпусти, мене відпусти,
І не тримай мене у своїм серці.
Ти своїм життям , просто живи !...
Черпай життя ,наче воду у джерельці.
Ти давно втратив свою любов,
Не зумів захистити мене від гріз.
Не вертає вода в русло знов,
Коли серце виплакало море сліз.
Краще одинокою жити,
Чим коритись, все життя злій не долі .
Ти зумій себе полюбити!...
І цей світ усміхнеться твоїй долі!.
Хай у тебе все добре буде!...
І у житті зустрінеш свою любов .
Вдихни повітря в свої груди,
Хай в твоїй душі цвіте весна - любов !
О відпусти мене відпусти!
А нам з тобою разом не бути
Там спалені кохання мости
Там холодно зима і місяць лютий
