Коли поезію пишу,
Я, мов повітрям, нею
Спокійно й глибоко дишу
Між небом і землею,
Які тримають весь цей світ,
Де я живу із вами
Вже повні три десятки літ.
Міцний зв’язок між нами –
Поезією й мною. Цей
Зв’язок не розірвати.
Вона є дзеркалом ідей
Моїх, а їх палати
У голові моїй одній.
В поезію вливаю
Їх я. Вони усі у ній.
Я нею виражаю
Всіх їх. У ній свої думки
Словами викладаю,
Коли пишу я залюбки
Її, як і читаю.
Поезія тече в мені
Невпинною рікою
Крізь темні ночі, світлі дні.
Вона завжди зі мною,
А з нею я. Ми живемо
Удвох, немов родина.
В ріці життя ми пливемо.
Ріка ця швидкоплинна.
Колись вона все ж віднесе
Мене зі світу цього.
Тоді й закінчиться усе
Для мене дня одного
Чи ночі, та не залишу
Поезію, якую
Душею, серцем я пишу,
Допоки я існую.
Євген Ковальчук, 11. 11. 2021
