|
Холодна шкіра-порцеляна,
Мов гострий лід, морозить руки.
Чи знову ти чиясь кохана?
Чи все ж — чиясь безжальна мука?
Чи, може, просто залишила
Комусь в душі останній спогад,
Коли таємні вищі сили
Позвали у нову дорогу.
Мов згубний меч — сміливий розум
Рубає шлях тобі до мрії.
Там, де гіркі пролились сльози,
Як проліски, росте надія.
Холодне серце, мов крижина
І погляд – ніби перша злива.
Чи стала ти чиясь єдина,
Чи ти сама собі важлива?
14.11.2025
© Валерія Кропівна
ID: 1051459
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 14.11.2025 21:54:30
© дата внесення змiн: 18.11.2025 23:35:45
автор: Валерія Кропівна
Вкажіть причину вашої скарги
|
