Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: Псалом 311. Блиск - ВІРШ

Спасителеві Христу Ісусу, Сину Божому — з любов’ю, в солоді присвячується зграї зграї зграї що за зграї? мучаться від часу мук а я літаю і вікую! ввись, людино!! — так людину і лікую... в несвободі — солоду немає... пахне вітер — щоб я душам хліб зілляв й дерзновенна! — пахне солодом дощів земля скільки Дух мене звільняв — й жбурляв рвись, людино! — так свободою й лікую осолопень Божий, Божий солод — я в поезії й вікую! Бог солодкий. Бог в мені, не солод я! всім — обмеження життя — долаю Бог — стоси і солод! на листки спадають! в несвободі — світла, геж, немає зграї радості не знають вірують але Бог-Слова всі не знають медом і любов’ю з шкіри — прямо вітру пахну я стос іонів із небес — — прямонавзАєм… Крайній Бог — то крайній солод всі слова — Бог-Слова лиш шукають ось вогні в свободі солоду ув небеса шугають от — в свободу із верховних вод і низпадають ревний, десь бо водоспади і — спадають в них іонізація — і Слова і моя? ревний, в яснім небі від любові — блискавки шугають в них — іонізація — і Слави і моя? Так як з себе я виходжу в творчості — де Ти. А от де я? вийдеш, Слове, десь назустріч, де є я? бо Ти любов моя!! Це, Боже, Ти — Любов моя!.. так просто ж дихати! — де Ти і я! так легко дихати! Це Ти і я! 14.11.2025, свято надмоторного апостола Филипа, Київ — третій вибір Богородиці і Новий Єрусалим