Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: гостя: Свята простота… - ВІРШ

Незрячі фігурки у місячнім сяйві блищать... І ти завмираєш із ними -- ні жесту, ні кроку. Блукає по хмарах чиясь незбагненна душа... І тиша така, що буває лиш після потопу. Сніжинка на віях -- бентежна свята простота. Смола золотиста й калинові грона криваві. І вийде на плеса під зорі до тебе ота, яку малював так детально в солодкій уяві. Іди за вітрами. Не стій на порозі -- лети! Впізнаєш її у купальськім вінку чи у гримі. В прозорих очах погаси нетутешні світи. Ми діти землі -- несвідомі, самотні, ранимі