*****
Запрошую я в душу
Лиш світлі почуття,
Хай навіть і не мушу,
Бо прагну все життя
Я тільки з ними жити,
А темні почуття
Усі, щоб не тужити
Повік, у небуття
Негайно відправляю
Й душевні крила вмить,
Мов птаха, розправляю.
Й душа моя летить
У світ, в якім панують
Лиш злагода й любов,
Які всіма керують,
Але без настанов,
А добровільно, щоби
Минали всіх людей
Нещастя та хвороби,
Аби лихих ідей
В них не було повіки,
А добрії лишень
Текли, неначе ріки,
Кожнісінький же день.
Вони теж душі мають,
Бо люди все ж таки,
Й мою усі приймають
До себе залюбки.
Тепер вона між ними.
Одна із них – вона.
Минають літа, зими…
Невпинно час мина.
Моя ж душа в тім світі
Неначе квітка та
У найгарнішім цвіті,
Препишно розквіта.
Євген Ковальчук, 09. 11. 2021
