ІІІ.
Де не завжди ходити легко,
Там мала рішення тверде:
В наплічнику є пара снеків,
А отже - сил на цілий день!
Привал і вечір - то далеко.
Опівдня час і куца тінь.
І вже не вільхи, а смереки
Вкривали затишком сплетінь.
Дорога привела у гори,
Об неї зчесані підбори,
То ж древко білене - до рук.
Із нього опертЯ зробила
Під гору, де лишали сили,
Де ранив кам'янистий брук.
ІV.
Де ранив кам'янистий брук,
Було так тяжко й одиноко.
Я не забуду ту порУ,
Бо йшла дорога у неспокій.
Я жодну милю не зітру
Із пам'яті. Важкезні мешти
Що майже зупинили рух,
Із ніг я скинула нарешті.
Хоч був позаду перевал,
Мій подих втому відчував
Й було ногам ще довго тремко.
В той час не милувала путь,
Ховала віхи в каламуть,
І не завжди лягала треком.
