Дуже дивно мені –
Як же легко було,
Розчавити мої почуття ...
Ну навіщо слова,
Що було - загуло,
Не потрібні мені співчуття.
І подумала я
Що примовка права:
Від кохання ненависть близька.
І свідомість моя,
Пише знову слова,
Де любов головна у зразках.
Я її не віддам,
Просто так будь кому,
Щирий погляд привабить любов…
Най літає сама,
Як митець у гаю,
Вірність, це є основа основ.
Обласкає завжди -
Ця коштовність в віршах,
Відчуваю я щирість рядків...
І стікає сльоза,
Виривається – Ах!
Почуття заховаю в архів.
Я не хочу в полон,
У чужії гріхи,
Там нема розуміння життя ..
Знов іду навпростець,
До сутечі стихій,
Там знайдеться щасливе буття...
11.11.2025 за мотивами 2015
