Листопада туманами,
Так притаманними
Місяцю осені,
Густий кисіль
Стелиться,
Вʼяжеться,
Поки не вляжеться,
Поки не вивітрить
З розуму хміль.
Поки не вкриє
Незграбні ілюзії,
Музику музами,
Почерк і стиль,
Тонкими пальцями,
Товстими ковдрами
Пише і грає свій водевіль.
Пʼємо стаканами
Гарячі напої.
Гріємо поглядом
Кола калюж.
Чорними грядками,
Мокрими стежками
Грудень гряде…
І ротації душ
Тут відбуваються
Стрімко і тисячно.
Місячно-зоряно
Сиплеться пил.
Там за туманами
Сивими мокрими
Світло всередині
Тримає тил.
Хай цей туман,
Ніби сонний,
Як сутінки,
Стане нам другом.
І плугом ріки
Хай все негарне
Розмиється - буцімто
Тихо і зовсім немає струни,
Що набрякає
натягнуто й голосно,
Що зачіпає і просто болить.
І лиш краплинами
Гостро червоними
Цей листопад в горобиних горить.
Так гарно! 
