Величі Слави Божої
і Величі Слави Богородиці
з любов’ю присвячується
велич — диявольська
хапелич
і кожного як вхопить велич —
зникнення Бога:
бо Бог — одна трезвляча Велич!
Й гукає, наростаючи, болото:
не зОлота,
а лиш побільше позолоти...
і сяйво Неба
хочуть втопити у болоті —
а творчість де закінчиться — диявол:
й суєта, й всує
та в небо я басую!
чи й вхопить кожного
диявольська хапелич?
Хай ребра серцем випира,
що я сприйняв Божую Велич?
Творчість ввійде —
до світу закапелків??
Диявол — копіює...
ангел — не творчий,
упалий цей — ангЕлик...
дурним бо був!! — з тих
пір його подоби —
дарують — як розумом в Сині
нероби...
ну — розум, території (!) як
то диявола ангЕлики!
Скрізь — повне земне щастя! —...
лиш без самих щасливих...
сунуть
гроші,
ШІ-зливи —
ну цілковите щастя — тільки —
нема
самих
щасливих...
нарешті й це: вбили невмиті
(«немытая Россия...») чужих й
поетів вмитих!..
аби щоб вмили посполитих
самі троглодити —
все ж непокоїть Божа
в мені творчість!!
грошей —
Скажених!..
«Чого плачеш, жено?»
Гроші
і гроші — і суцільнеє
блаженство
лише нема —
блаженних...
З дияволом
і з величчю —
мов навіженні —
а самість в них!
Так саме це ж —
без Бога:
так, головне —
що й ні до чого...
А хто —
почує творчість
Бога
з старання того?
Панмова — пан-язик —
треба сказать
й не можуть
це в с е явити...
чим жити?
Слово з Слова явити...
Золоте слово впереміжку з
діамантами —
Бога явити!
Де з Богом жити? Тільки в серцях.
Ожити!!
10.11.2025, Апп. від 70-х: Ераста, Олімпа,
Родіона, Сосипатра, Куарта і Тертія;
Київ —
третій вибір Богоматері
і Новий Єрусалим
