Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Наш шлях - крізь бурі і безумство. - ВІРШ

Як добре те, що серце вміє ждати, що не вмирає після бур. І вчиться тихо відпускати все, що любило з давніх днів. Вона тримає нас у спокої, коли злетіли всі шалі. І навіть в хмарах, в темній порі серце чекає своєї долі. Хай час іде, хай розлука стискає, нехай серце терпить, мов птах у клітці. Воно співає, воно не гасне, і промінь знайде через хмари. Як добре те, що серце вміє ждати, що навіть в самотності — жити. Воно любить, вірить, сподіває, і світлом своїм може світ врятувати. О земле втрачена, явися, бодай у зболеному сні. | О земле втрачена, прости, що довго йшов — і все ще в дорозі. Я йшов і бачив плач трави, і білі хмари, й далекі зорі. І знав, що твоя тиша права, і кожен крок мій — мов дороговказ. О земле, підкажи, де правда, де серце чисте серед глузду. Щоб ми могли знову знайти свій шлях крізь бурі і безумство.