Все сказано, і все уже було,
І зустрічі, і сльози, і розлуки.
В душі моїй не збереглось тепло,
Лиш зимний слід - твої холодні руки.
А ще гіркі розпечені слова,
Що серце наскрізь болем пропалили.
Тоді здавалось - я вже нежива,
Та Бог дав час, і відродились сили.
... Насипле снігу на поріг зима,
Змету його, мов спогади, мітлою.
Іду туди, де темряви нема,
Свою весну завжди несу з собою.
