Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Євген Ковальчук: Час - ВІРШ

Мить за миттю проминає Неупинний час І в минулому лишає Те, що зараз в нас Є, а що було, навіки Він вже залишив. Не повернеться повіки Вже воно й хто жив В цьому світі, та покинув Раптом теж його. Може, в інший світ полинув, Та ніхто цього Точно в світі цім не знає, Доки ще його Час на ньому проминає. Часу усього Виміряти неможливо. Пробувать – дарма. Час же – незбагненне диво, Що цей світ трима, Разом з ним же і з’явився. Зникне він з ним теж. Із початку світ змінився. Час же – ні, хоч все ж Він на все живе впливає, Що в цей світ дано, Бо змін певних набуває Разом з ним воно Миті кожної і всюди. А ім’я йому Це дали, звичайно, люди, Що усім, всьому Їх дають. Так, час минає, А із ним і все, Що в собі цей світ тримає, Містить чи несе. Євген Ковальчук, 03. 11. 2021