Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Краплі осіннього меду - ВІРШ

«Hinterm kohlegezinkten Schlaf – Man kennt unsre Kate…» (Paul Celan) Скажи осіннім квітам*: Вітрила осені давно роздерті**, Сірі хмари стали вином У келиху старчика Фідія*** (Він будував Колізей – Думав, що то окраса, Думав, що то капелюх, Що загубив дивак Аполлон, А воно капище). Промовчи про сутінки днів падолисту: Остання людина кленового пагорба Шкутильгає до замшілого кромлеха, Виглядає сивочолого філософа Сонце Між поранених каменів Народу залізних перстенів****, Сірих глеків і соснових човнів. Прошепочи чорному круку, Що глипає на лісового патриція, Що примандрує з безодні Чорної як смородина і солодкої Наче осінні яблука*****: Скуштуй і забудь, Про все, Що ти лотофаг – забудь Навіть це. Ще одна непрочитана Сторінка павучої меланхолії – Там написано найголовніше, Про скляну ластівку І гранітну сову******. Примітки: * - білим хризантемам. ** - холодним вітром одкровення. Вітрильник осені – бригантина. *** - в Італії я знав трьох старчиків на ймення Фідій. Останній жив у Неаполі (Партенобі) в часи імператора Візантії Іраклія (575 – 641). Про те, що серед будівничих Колізею був грек на ім’я Фідій згадує Антоній Салюцій Крісп в листі до Гая Секунда Германіка. **** - є легенда в графстві Корк про те, що Діти Богині Дану (Tuatha Dé Danann) носили залізні перстені. ***** - в Ірландії є легенда про яблуню, що росте на горі Дермад (Sliabh an Dhearmad). Хто скуштує солодке яблуко з того дерева в ніч на Самайн (Савунь), той про все забуде. ****** - я колись таки поїхав в Китай зі своєю ластівкою (скляною), а в Атени (Αθήνα) зі своєю совою (гранітною). Просто так захотів.