Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Тополя: в полоні - ВІРШ

Мамо, чуєш, я побував в полоні. Було би краще вмерти на віині. І як згадаю- в жилах кров холоне. Такого звірства не придумати мені. Жили в бараках- голі стіни, стелі. Ні сісти, ні лягти- скрізь пустота. Підлого мокра, вікна незаскленні. І тільки ти мене в обіимах огорта. Твої долоні мене в уяві гріли, І вижив я, мабудь,заради їх. Холодну воду нам в обличчя лили. Щоб ми не бачили тортур своїх. По троє суток їсти не давали. Мишеи ловив, щоб побороти сміх. Вона жива все в роті вигризала. Я запихав її чим глибше і скоріш. Але я знову жив і знов тортури. То побиття, то водні процедури То різали шматочками, наголо роздівали. І все їм звірства того було мало. Яка їх мати повивала, я не знаю Яку їм пісеньку вона тоді співала. Навіть , у фільмах фантастичних не згадаю Таких тортур, а їм було замало.. Такої ненависті, люті ще не бачив А всі казали- вони браття наші. Щоб зрозуміти, я їх мову вчив. І визволяли знов знову обличчя ваші. Рятують знов мене і знов живу. Води нема- свою мочу я п"ю. Кривавою сльозою душу грію. Щоб не здуріти, кулаками стіну б"ю. Отак я жив в полоні цілии рік. І тільки думкою про рідную оселю. Я виживав, ставав міцніш,як міг. І вишитии рушник додому стелю. Не знаю, виживу ,чи закатують знов. Та знаи, що я навіки з вами. За вільну Україну в біи пішов. Щоб битися із клятими катами. Ми переможемо, це діисно буде так. І діти наші прапор розгонуть. І буде жовтии колос у полях. Червоні маки знову зацвітуть.