***
Ті, хто береже оцю жовтінь,
облітають і самі, мов листя.
І така у тім жаска бистрінь,
наче хтось над кимось люто мститься!..
Наче хтось не відає тепла!
Чи, бува, не народивсь від жінки...
Тулиться до серця ковила,
що чекає, зренене, на ліки.
Сухозліття золотих роздоль...
Боже, як же швидко, як же швидко!
За байдужим герцем парасоль,
сонячного про́щення не видко...
4.11.25 р.
