Серце, не журися
У важкій журбі!
Їй ти не корися
Просто так! В собі
Віднайди ті сили,
Із якими ти
Зможеш до могили
Ту журбу звести,
Щоб вона заснула
На усе життя,
Щоб вона майнула
В темне небуття,
У якім нікого
І нічо нема,
Бо ж, окрім лихого,
Що наскрізь пройма
І тебе, і душу,
Не дає вона!
Тож позбутись мушу
Я її, луна
Голос серця. Крає
Та журба його
І жалю не має.
І жалю того
У журби повіки
Й не було. У ній
Протіка, мов ріки,
Зло лиш на земній
Цій планеті. Зло це
Всім вона несе.
Щоби не збулось це,
А усі та все
Щастя дарували
Я бажаю всім,
Щоб всі поживали
Гарно в світі цім.
Євген Ковальчук, 02. 11. 2021
