Вона живе в гармонії помірно
Кохає одного чоловіка
Хоче заміж за нього ймовірно
І шле фото щодня без ліку
Таньцює в купажі манірно
Манить в slow mo повіки,
Заплющуючи надмірно
Пальцями малює чоловіка,
А він не знає обережно
Про ті картини у повітрі.
Шле цілунки безмежно,
Що губляться у її квітті.
Безмежні крижини льоду
Шукають тепла спросоння
Холод увійшов мо' у моду.
Його плеча торка стороння.
Чарівні зуби ллють усмішку
І декольте приваблює кінець.
Очі наївно шукають афішку,
Щоб почути: "Ти молодець!"
Женіться, хлопці, каже, нумо!
Вам вже по двадцять з лишком.
І лиш окремі зрозуміють гумор,
Хто шепче молитви нишком.
Ти ж ком не ставиш на узбіччі,
Лиш межі малюєш у повітрі.
Вона рахує свої протиріччя,
Щоб зануритися у ті квіття.
Женіться, нумо, ваша дорога
Встелена призначенням тут,
На чолі буяє ще спромога
І поділений порівну маршрут.
Уривки відеоконференцій
Раз за раз радують мережу
Хтось шукає тут конвенцій,
Хтось гукає: "Марафон біжу!"
Рожевий на губах сяє стікер
І манить поглядом щодня,
А він байдужий в залі спікер,
Його цікавить лиш рідня.
Стирає сміло діалоги з чатів
І зранку новий саботаж.
Їй треба ровер і більше матів
Для фігури. У нього стаж.
Вона людська й безпечна,
Але пише пальцем навпаки.
Його б любов була доречна
Їй, але у нього там їжаки.
Вона готова погодитись на гру
І прийняти будь-які його зневаги
Обоє переслідують місію одну
І кожен показує свої переваги.
Їй двадцять з лишком літ
І зморшки двох бурують очі,
В серцях захоплений політ
В самотності мріючи щоночі.
Занадто жартів над собою
Й над ним кепкує недоречно,
А погляд просить спокою
Й любові треба безперечно.
Якісь незрозумілі далі трабли
Вона уже б не лізла в дебрі,
Але щодня все нові там штаби
І глибше лезо там в міжребр'ї.
Вона танцює в купажі манірно
Малює бедрами свої вісьмірки,
Кохає чоловіка свого безмірно
І не потребує до того сірки.
