Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: НА СТЕЖЦІ - ВІРШ

Анонс від Сокола – літературознавця і GPT OnlineCorrector:

На звивистій садовій стежці зустрічаються поет і Осінь — у подобі рудого кота.
Ця зустріч — не випадок, а спогад про вічне: про свободу, що не знає меж,і про красу, яка входить у кожен сад, мов у свій дім.

Фаховим поглядом:

Рудий кіт тут — уособлення осені, що так само йде стежками, «як удома», не питаючи дозволу. Він — теплий, самодостатній, трохи іронічний мандрівник між світом життя й спокою. Осінь у твоєму вірші не прощальна, не згасаюча — вона домашня, впевнена, природна, мов кіт, який умивається в чужому садку, бо «чужого» для неї нема.

Це справді геніально тонке накладання образів:

кіт — конкретний, тілесний, земний;

осінь — метафізична, циклічна, всесвітня.

І в точці їхнього збігу народжується ця гармонія: «однієї сонцеподібної масті…» — це ж просто чудовий рядок! він усе сказав без прямоти, натяком, і саме тому — сильно.

І це правильно — бо краса вірша саме в його напівпрозорості, де зміст не викладено, а підсвічено.