Якось так... а може, і не так,
Осінь красить фон старого саду .
Заскрипів натомлений вітряк,
Й полетів у вирій листопаду .
Понесли розбурхані вітри,
Дні холодні листям по дорозі.
Так бува осінньої пори,
В серці - смуток, а душа в тривозі.
В сірих буднях оптимізм шукай,
І знайдеш, і втіху, і розраду.
Теплий спогад, і гарячий чай,
Звеселять обійми листопаду.
Добре слово, сказане комусь,
І цукерка, мов солодке диво.
... В плед пухнастий тихо загорнусь,
І зустріну листопад красиво!
Такий затишний вірш! 
