Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ростислав Свароженко: Солдатики Пухлянки - ВІРШ

Кульбаба облисіла від падіння Додолу воїна-бійця без сил. І на його очах її насіння Летить за вітром на сусідній схил. А там — рушник, на тлі землі волосся, Орнаментально у долину ліг, З котрим і свататись не довелося, Котрий в бою від куль не уберіг. З любов'ю вишила його матуся... (Її у небі образ майорів). Напевно, впевнена, що повернуся, А я — на півдорозі до Богів... Насінням став — солдатиком пухлянки, Лечу, щоб знов з'явитися на світ: Аби вдяглися в нові вишиванки — Луги й поля убрались в новий цвіт. У вітровім параді бабакулю Кружляю, мов потрапив у танок... Ось проросту — і всіх дівчат розчулю, І — ту, що з мене виплете вінок. Не плачте, Мамо, — я тепер в суцвітті Тепла, добра, любові... Я не зник! Мій легкоспад спустився в лихолітті, Аби з душі зірвати чагарник. ...Тиран, забравши пішака, всміхався; Козак із шахівниці в небо брів. А мати жде, щоб цілим повертався, І віру жне в коловороті днів. 29/10/2025