Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Володимир Науменко: А давай закриємо фіранки - ВІРШ

А давай закриємо фіранки, А давай забудемо про Всесвіт! Тільки ми від зараз і до ранку, Ти і я, та в тиші лиш два серця. А давай тебе я зацілую, Аж допоки зойки стануть тихші, А заснеш - тебе я намалюю: Уві сні ти зараз наймиліша. А давай забудемо про море, А пірнемо у тіла взаємно! Ти - водою, плескітом прозорим, Огорнеш ласкаво так, приємно, Я - стрімким бурхливим водоспадом Увіллюсь, збираючи краплини. І не буде кращої принади, Ніж емоцій, відчуттів лавини. І, як завжди, голос твій чарівний До мурах на тілі пробирає. Із тобою почуваюсь дивно - Як вода зсередини палає. Увіллюсь у тебе обережно, Зачерпну собою, ніби вихор. Закохаю ніжно та безмежно, Заспокою лагідно та тихо, Обійму, неначе кришталеву, І заснем у лагідних обіймах. Залюбки, епічно, променево, Ми влаштуємо щоночі війни: Як завжди закриємо фіранки, Як завжди забудемо про Всесвіт. Тільки ми від зараз і до ранку, Ти і я, та в тиші лиш два серця.