І закружляло в тихім вальсі їх життя,
Все без обіймів, ледь легенький дотик тіла.
Світила зверху невідома їм зоря,
Три оберти і в серці закипіло.
Немає слів, коли душа уся горить,
Від пристрасті всі погляди німіють.
Десь всередині музика звучить,
Лише в цім вальсі так зігріти вміють.
Здавалось вічність теж кружляє тут,
Вже невідомо вечір це чи ранок.
Якийсь сигнал їм обірвав салют…
Рука дістала з СВЧ сніданок.
29.10.25р. Олександр Степан.
