Зневіра й надія – одвічні колізії,
бо мати можливо в цю мить лиш одне.
У зціленні душ надважливі ремісії,
що важче даються тепер день за днем.
Щоразу бракує опори і опору,
щоб спертись на щось і давати відпір.
Сама із собою неначе на допиті,
і свідчення ці збереже лиш папір.
Я їх залишу між архівами пам'яті,
щоб не віднайшли між історій хвороб,
сховаю усі, чи можливо принаймні ті,
що можуть мене спонукати до спроб.
До спроб свою душу тримати у спокої
між дивним балансом зневір і надій,
тягнутися в небо до сили високої,
щоб встояти врешті на правді твердій.
