Облиш мене в моїх сльозах нудних,
В моїх думках похмурих і худих.
Забудь мене у цій кімнаті
І наші спогоди строкаті.
Колись були вогнем одним,
Тепер ми попіл, бруд і дим.
Розбещені неврозами
Ми тягнемось за розумом.
Я відпускаю перша,
Хоча найбільш залежна.
Хоча ще палить свічка,
Як бачить запальничку.
Ці спалахи навмисні
Лише, як мала кисень.
Легені дали збій:
Нема тепла, є біль.
Є холод, голод, лід.
Самотня гора Піп.
Хотіли обережно,
Аж загубили стежку.
