Небес блакить. Блакить небес –
Неначе чудо із чудес.
Її небачена краса
Моє сердéнько потряса,
В нім будить світлі почуття
І, наче музика, биття
Його звучить у тую мить,
Якщо прислухатись. Блакить
Небес приваблює мене
Усе моє життя земне
До себе, наче чарівна
Дівчина юная, – весна.
Та туга серце обійма,
Тому що в мене крил нема,
Щоб я розкрив їх і злетів.
О, як би я цього хотів!
Але людиною з’явивсь
Я в світ цей, нею народивсь.
Тож можу лиш спостерігать
Небес блакить, також писать
Про неї любі вірші я,
Така вже доленька моя.
Небес блакить, я все дивлюсь
На тебе і не надивлюсь.
Мене зачарувала ти
Цілком собою. Красоти
Твоєї і не описать,
Та вірш про неї написать
Я можу, навіть не один
Крізь неупинний часу плин.
Євген Ковальчук, 26. 10. 2021
