Магія осіннього тепла,
Заблукаю я у твою осінь,
Ти як я недавно так цвіла,
А тепер сивіють наші коси.
Ми йдемо у зиму без жалю,
В пам'яті весна і наше літо,
Я так осінь золоту люблю,
Що не варто скніти і тужити.
Заметуть дороги тут сніги,
Де грибами пригощає осінь,
Та в душі достатньо ще снаги
І весна в душі квітує й досі.
Бо ця осінь теж не назавжди,
Кожен час життя теж має пору,
Губляться десь в листі цім сліди,
А роки... Хіба про них говорять?
Галина Грицина.
