Осінній ранок тихо тоне в листі,
Ховається в туманах павутин.
Пахощі хризантем — чарівні, чисті,
Сирість торкає ніжно кожен тин.
Зігрітись хоче промінням несміло,
Та сонце ще дрімає в хмарі сірій.
Ледь чути, як шурхотить у траві
Прощальний подих природи щирий.
І час сповільнив свій крок невпинний,
В задумі завмерла земля й ріка.
Осінній ранок — мить застигла,
Між сном і днем, між сумом й теплом рядка.
