Чорно-білі ходи закінчились, і дошка втратила сенс.
Ти не бачив фіналу цього перформансу - в нього не було меж.
І між лініями, що сплітаються в незрозумілу гру,
твоя партія зіграна, книга - дописана, і нота зіграла свій звук.
Ти випалюєш першу, другу і третю, - а в легенях і досі порожньо.
Кажуть, що очі - дзеркало, а у твоїх стає дуже холодно.
Згублива самотність стала найкращим моїм рятунком.
Що ж, якщо ця п’єса приречена - я зіграю у ній акторкою.
