А камінь у серці не розтоплять сльози.
Ні чесні, ні солоні, ні гіркі.
Готовим будь: твої метаморфози,
І сумніви, і, може, помилки
Важкі для цього світу.
Хтось їх носить на плечах, немов свої.
Якби ж усіх позбавити від ноші,
Зібравши в жмені сіль із заплаканих облич...
Віддайте людям людське, Богу - Боже,
Бо ж не гоже не почути Його клич.
А Він нас зве у храми без шат і без оздоби
До щирих, зрозумілих молитов
У дні здоров'я, неспокою, хвороби,
Щоби віддати нам свою любов.
І тоді жодним каменям не встояти сердечним
Перед Його освітленим лицем.
У Ньому все: добро, надія, безкінечність,
Відповіді на усі питання...
Наповнюйте життя своє Творцем,
Неначе день оцей уже останній...
