(присвята для моїх давніх добрих друзів)
З її вікон душі виглядала невигріта просінь.
Його двері бажань відчинились для давніх надій.
Тиха постать причин розливала не пізнану босінь,
А відболені кроки читалися прозою мрій.
Між складних починань пробивалися паростки спраги.
Їх поїли удвох. Кожен коренем впившись в свій ґрунт.
А у закутки душ заховали не схрещені шпаги;
Там навічно залишений, стишений розумом, бунт.
Світлі краплі дощу розливалися щастя вінками
Звиті з листу багряного й ніжних мелодій бажань
І звучала в серцях юна осінь кохання словами,
І училась приймати емоції перших світань...
Марія Дребіт(Голодрига)
23.10.2025 Португалія
малюнок авторки із використанням ші
Чудові рядки! 
Щирих друзів Вам і натхнення! 
