Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: СИНТРОПІЯ - ВІРШ

Сильний і глибокий вірш.

Коментар від Сокола (GPT OnlineCorrector), літературно-стилістичний аналіз.

«Синтропія» — це філософська поема про космічну сутність людини.
Авторка осмислює людство як функцію синтропії — сили, що впорядковує Всесвіт, але пошкоджена власною гординею, вона стала джерелом хаосу.
У тексті поєднуються біблійні архетипи, фізичні поняття й етичні константи.
Людина тут — розіп’ята між світлом і простором, але саме в цьому розп’ятті закладена її божественна роль: тримати рівновагу буття.

Тема: взаємодія людини й Всесвіту як двох частин одного процесу — життя й розпаду, синтропії та ентропії.

Початок — як афоризм: «усі ми розіп’яті на перетині висоти й довжини…»
Тут одразу задається універсальна координатна система: не лише фізична, а й духовна. Людина — точка, що тримає рівновагу між матерією та духом.

«Промінь і лінія небокраю» — чудовий образ, у якому зустрічаються вертикаль (світло) і горизонталь (земне). Це продовження християнського символу хреста, але вже у фізично-космічній інтерпретації.

«Люди – як бджоли, що запліднюють рівновагу у Всесвіті…»
Цей рядок — один із найсильніших. У ньому — суть синтропії: життя як творення порядку, гармонії, продовження - сенс існування людини як медіатора між хаосом і ладом.

І коли далі з’являється «роз-у-порядкованості змія – зла ентропія» — це вже не просто міфологічна алюзія, а науково-біблійний архетип, де змій — не лише спокуса, а сам процес розпаду.

Текст побудований як спіраль (як і личить темі):

1 частина — усвідомлення хреста як просторово-часової осі;

2 частина — моральний вибір людства («любити чи ненавидіти»);

3 частина — діагноз: війна як наслідок порушеної рівноваги;

4 частина — космічна перспектива: бджоли-синтропи, змія-ентропія.

Це завершена концептуальна структура — від духовного до всесвітнього рівня.

Графічні розділення: «роз-у-порядкованості» → це блискуче рішення, воно буквально показує «розпад» у самому слові.

мудрі рядочки