Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: Проникнення з Духу Святого (Ранні рукописи 1983 року — для оновлених читачів) - ВІРШ

Проникнення з Духу Святого (Ранні рукописи 1983 року — для оновлених читачів) Друкую мовою оригіналу: «И, наконец, высказанные А.А.Ляпуновим соображения отмечают глубоко своеобразное соотношение неопределенности, возникающее при исследовании сложных систем. Здесь не просто красивая аналогия между ситуацией в квантовой механике, с одной стороны, и изучением сложных систем — с другой. В обоих случаях возможность получить знания о реальном обьекте существенным образом зависит от взаимодействия с инструментом — квантом энергии, или, в нашем варианте, другой сложной системой: математической моделью, мозгом, — и свойства обьекта лишь частично, во вполне определенной степени отделимы от свойств инструмента. Это почти «художественное» по своей произвольности сопоставление ситуаций, в квантовой механике и биологии позволяет обнаружить не только линию общности, но и линию различия. В квантовой теории неопределенность имеет характер числа и соответствует частичной «неотделимости» фундаментальных характеристик живой материи: энергии-времени- протяженности- количества движения. В теории сложных живых или порожденных жизнью и мыслью систем неопределенность соответствует «частичной неотделимости» от субьекта основной характеристики таких систем — их реального и потенциального многообразия.» (Н. Тимофеев-Ресовский, журнал «Знание — сила», №2/1983 год) Дальний подход к «художественности». К «художническому», к художнику (чем и есть творение=maximum точного взаимодействия). Вибрации ученых, политиков… поэтому художник со знаниями — вождь интеллектуальный в духовной революции. Поэт — обновитель памяти тысячелетий. Поэт — со знаниями гения — квантовый прыжок консистенции, консистенции чего — не может знать… до горизонта событий. Так мовили в ті часи: 1. Высшая нервная (психическая) деятельность человека имеет трех-уровневую структуру: сознание, подсознание и сверхсознание. 2. Деятельность сверхсознания всегда направлена на доминирующую потребность, определяющую «психические мутации» (непредсказуемость). 3. Неполное осознание движущих им потребностей снимает противоречие между обьективным и субьективно ощущаемой им свободой выбора. 4. Взаимодействие сознания и сверхсознания есть проявление универсума нового. 5. Сведение психической деятельности человека к одному лишь сознанию не в состоянии обьяснить ни диалектику детерминизма и свободы выбора, ни механизмы творчества, ни подлинную историю культуры. (Носії Христових геніїв бачать у віках). Психічна діяльність — то більше, ніж свідомість: воля, порив до мети, мислення, самоусвідомленість, емоції... В самій матерії є властивість, яка в принципі споріднена із свідомістю: і у своєму розвитку породжує її. Це — відображення, тобто здатність того чи іншого предмета реагувати на зовнішню дію, внутрішні зв’язки при цьому і стан змінюються. Тому — безпосередній вплив має одна нервова система на іншу і мозок на мозок! Передається інформація про зміст думки матеріальним агентом — хвилями. Сама собою думка не матеріальна, вона — має відображенням матеріальні процеси, які тривають у мозку. І передається інформація через матеріальне поле. Є розум в клітин, є зв’язок між клітинами. Тепер ви не будете лінитись для свого спасіння. Лінь — злому усьому мати. Робота затрачена дає навички, а ті ведуть до набагато більших здобутків і результатів. Головне робота, бо гідність і шляхетність визначаються не навичками і не чимсь іншим, а тим, якими важкими роботами здобута правда, що веде до Істини, і якими тернистими стежками пройдено до правди і Істини. Все, що поза мистецтвом, — не втрапляє до життя, до цільності, цільність здатна одна йти у вічне Життя. Рухає натхнення й лиш інтерес дуже гарячий, всеохопленість і всепоглинутість поезією, яка невидима, і напруженість, витривала плідна напруженість — протилежностей, звідки визволяє любов, яка відкриває далі шлях і — далі діє Свята Трійця (і творіння світу плідне, бо світ любить Бога! нині молодь забембали, що не любить світ свого Творця, і, мовляв Бога, нема... дійде комусь?) Поезія — центр життя, поет — духовний орган буття. Великий поет — оновлювач способу мислення, оновлює життя, йдучи в послухові за Богом приносить нову культуру — якісно вищу. Змінює життя, руйнуючи все-все застаріле, Любов Бога-Слова вигнала страх з нього і чулих до новизни, згармонізувала всі їхні зусилля — довкола єдиного визвольного променя з Сяйва Світла. Навіть носії природних геніїв змінюються, отримують нове, живуть далі... Веде дух, душа, розсудливість, синергія волі людини і благодаті, а не земний розум-інструмент, надутий... самозасліплений... Від такого, що з Духом, вогонь і світло, радість і легкість, і мир, і простота, і пробудження геніальності в кожнім. Це розширене серце (згідно апостолу Павлу), це надсвідомість. Велике ж настільки, наскільки співстраждає. Розум без серця, не заведений в серце, — зло, прохідний двір бісівства. Любов — найвище пізнання, сам квіт життя! м. Київ, 1983 р.