Залишмо до часу
ці зайві формальні слова.
...ми два світлячки на цих обертах (вчора й тепер). Це
звичайна відвертість. Все ближче і ближче зима.
Колючі сніжинки
заліплять нам очі і серце.
І вийду назустріч,
така неосяжно близька.
Лиш не пропонуй малювати нам стелю чи стріху.
...ми тут віртуально невинні, іще без гріха.
(...ні сліз, ні образ,
ні дзвінкого дитячого сміху)
Пробач за цю мрію.
Сховай до пори пазурі.
Бери, що завгодно, залиш тільки те, що безцінне.
...ти й сам ще не знаєш, ми можем іти по воді,
як ходять блаженні,
також проникати крізь стіни
