Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Катерина Собова: Тупий електрик - ВІРШ

Свою долю виглядала Дівка молода Марія, І надвечір подалася До електрика Андрія. -Порятуй мене, Андрійку, Буду я тебе просити: У розетці щось замкнуло, Можна й хату так спалити! Взяв Андрій свою валізку, До Марусі прийшов в хату, Справився за дві хвилини: -Нащо було сірник пхати? -Та сірник тут ні до чого,- Зашарілася Марія Я вечерю зготувала, Ти, Андрійку, моя мрія! Ось два келихи, шампанське, Ми зустрінемо наш ранок, Бо вечеря романтична Плавно перейде в сніданок. Тут зітхнув електрик тяжко: -Від такого можна вмерти: Пузо лусне, якщо в тебе Аж до ранку треба жерти. Я удома повечеряв, Гарних снів тобі, Маріє, Йду додому, хочу спати… І погасла в Мані мрія. Люди, підкажіть, порадьте, Як цих хлопців закликати? Може ще якийсь є спосіб, Крім в розетку цвяхи пхати? Потім випила, наїлась: Досить дурням цим годити! Добре, що розетка справна – І самому можна жити!