Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ОБМЕЖЕНІ - ВІРШ

Ідеш, а тобі — з-під занесеної у наступному кроці ноги, висмикують полотно дороги. І — все: це вже їхня земля. Їхні ставки, їхні поля, стежки, струмки і річечки. ...і все це добро, наче крадені мотузки, шахраї спритні змотують у мотки і розпихують у торби і мішки. Розпихують у черева ненаситні свої. У результаті: стають їхніми — небокраї… Бо як людині дістатися без дороги до небокраю — туди, де Небо Землю цілує і обіймає. Як без дороги дістатись людині додому?.. Без дороги – дістатись людині до Бога?.. Висмикують ненаситні че́рева у нас із-під ніг путь… «Моє! Моє!» — до небокраю каркає… хрюкає… чавка-є… 17.10.2025