"Анонсировать
немедленно :
"тов. сатрапин -
обезвредить
националистов !..""
історія -
вчитель,
екзистенція -
цитадель,
"ь" -
кремль...
"Ану
рушаймо,
ех !..
струнко !..
потрібно
Україну
боронити !.." -
легітимізація
ідентичності -
константа,
але...
Коли 14 жовтня 1942 року були створені перші загони УПА, ніхто достеменно не знав, що буде далі. Знали тільки одне : попереду жорстока боротьба за вільну Україну, котра опинилася у подвійному капкані. Німецькі загарбники "вищої раси" і червона орава знахабнілих дегенератів - більшовиків не залишали жодних ілюзій : тотальний гніт та поневолення української нації і завоювання наших родючих земель.
Неймовірна віра у праведне діло давала натхнення та войовничого запалу простим хлопцям та дівчатам, котрі раптом стали лицарями й взяли важку долю країни на свої ще не зовсім окріплі рамена.
Навесні 1943 на Волині склалася унікальна ситуація - "держава в державі", що уособлювала українську владу, і здатна захистити місцеве населення від знущання грізних поневолювачів. Антонівецька республіка (столиця - Антонівці), яка складалася з повстанців та цивільних мешканців існувала до квітня 1944 року. За цей період відбулося безліч запеклих сутичок з численними полчищами ворогів. А також найбільше побоїще в історії УПА - кривава битва під Гурбами. Епічна подія вирішила фатальним чином долю молодої республіки. Занадто нерівні сили зійшлися в очному протистоянні.
Перемога комуністів ще не означала поразки упівців. Майже 10 літ, може і більше, чинився мужній спротив московському окупанту. І головне - УПА наближала омріяну Незалежність.
Вічна пам'ять усім полеглим за вільну самостійну Україну.
