А до чого якісь там слова
Та усі пересуди смішні?!!
Все ще ніжна, велична, ЖИ - ВА!!!
За плечима вже все, як ві сні...
Найсвітліші пориви свої
Квітом буйним несла у душі
Всім назустріч, але часто їх
Розбивали холодні дощі...
Часом світу свою всю любов
Простягала в долонях вона.
Обпікалася, вірила знов,
Почуттям віддавлась сповна.
Подолати вдалося їй все.
Гартувало в ній стійкість життя...
Вміло легкість приємну несе,
Хоч пройшла пекло та каяття...
Кимось, певно, забута давно,
А для когось є світлом, теплом,
Почуттів золоте п'є віно!
І кохання чиєсь є паром!
Їй аж заздрісно дивляться вслід -
Мила стала, натхненно-легка!
В неї погляд - таємний політ.
Зовні сильна, в душі ж... не така...
