В баби й діда свіженький колобок,
До віконця погляд, скік, за мить втік,
Озирнувся, поспішив під горбок,
Я сміливий, веселий мандрівник.
Не тремчу, то ж гуляю де хочу,
Не завада ні вітер, ні дощик,
Покочуся, то трішки підскочу,
Бабця каже, що я славний пончик.
Враз їжак, на дорозі спинився,
Мружить очі, оце так дивина,
Я росою, неначе був вмився,
Чи на мене подіяла весна.
Привіт брате, це ти колобочку,
Стережись, щоб не сталася біда,
Заховаймося ми в холодочку,
Щоб не трапилась подія сумна,
Маю я, тобі дещо сказати,
Що читав колись казочку одну,
Мою щирість маєш відчувати,
Не втікай! Тебе ж не наздожину́.
А він котиться, як м’ячик малий,
Не на краще такий повороткий,
Ніби й добре, що відчутно пахкий,
Але ж задум у всіх звірів лихий.
Певно знаєте казку малята,
Йому варто до всіх прислухатись,
Ті поради, від старших, щоб вдача,
Цим моментом треба скористатись,
Щоб щасливий кінець мала казка.
03.10.25 р
Гарно дітям точно сподобається