В очах незвідане небо,
Волосся світле шовкове,
Навколо квіти... блаженство,
Казкове всіяли поле.
Метелик пурхає ніжно,
Та зовсім нас не боїться,
Настільки щастя безмірно,
Відчуло навіть довкілля.
Отак забудемо будні,
Скоріше підемо разом,
В незвичний простір майбутній,
Де тільки радості сяйво.
Ці миті втримати хочу,
Чому все з нами, о Боже!
Беруся завтра за зброю,
Ще суне військо вороже.
Невже за обрисом знову,
Убивча зграя... прокляття,
Сприйняти може це розум?
Коли я так закохався.
Музична композиція створена за допомогою SUNO AI
Моя бабуся застерігала: "Аби ти ніколи не знала голоду і війни... Це найгірше!". Гарно, Лізо, написали 
Чудові слова! А музика, кайхово! Море задоволення! Дуже дякую! 
