Коли осуджували люди,
Була реакція відразу,
Життя емоції остудить,
Постане вчитель, час від часу.
Себе повинна поважати!
Послання, через всі поразки,
Відтак зросла із пташеняти,
Свої, встановлюю порядки.
Наразі навіть не цікаво,
Думки сторонніх, бо понині,
Була відвічним я солдатом,
Вбивала сторони вразливі.
А крила, може й сіруваті,
Захочу й дощиком омию,
Душі потреба в благодаті,
Тож нащо ніжити гординю.
Мудро! 
