Чи то тулитись губами у ніч до жаху,
Вогкому в дощ, чи то стати самим дощем? -
Цей корабель у дірках , у іржавих цвяхах,
Вересень цей не добрий, наче життя нікчем.
Та не заводь у кишенях щурів пихатих,
Осені не корися- годі раптових сліз!
Хто ще з тобою тут тулить до стін горбатих,
Щоби на їхньому тлі топити за конформізм?
Ні не пізнає дочасно оте твій ворог!
Друг не побачить у злиднях між наглих справ! -
Чи то пірнути-но глибше в своє болото,
Чи то злетіти по вище...
et cetera*
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=flDRL0JNAeY&list=OLAK5uy_k_AygRWFxjwxm3TOlJF28EGl2VFFZpW5g&index=4
